Геннадій Кіржнер 
к.м.н., майор медичної служби запасу
(учасник ліквідації наслідків землетрусу у Вірменії, 1988 р.)  

 

Шановні читачі!

Цим повідомленням ми розпочинаємо серію матеріалів про різні технологічні рішення, які дозволяють організувати сучасне надання медичної допомоги в умовах збройного конфлікту. Ми вирішили в першому повідомленні приділити увагу ідентифікації особи військовослужбовця.

 

 Перші спроби ідентифікації виконані в давній Греції у вигляді дерев’яних дощечок, що вояки прив’язували собі до руки, збираючись в бій. Ця дощечка містила лише ім’я воїна та якимось чином вирішувала проблему ідентифікації тіла в разі смерті.

В армії Російської імперії використовували солдатські жетони, які надалі перейшли в Радянську армію. Утилітарна задача – та сама – ідентифікація тіла.

Інші утилітарні задачі з’являються в армії США: це знову таки металевий медальйон, але він містить ще інформацію про релігійну конфесію та про групу крові та резус-фактор – тобто з’явилось призначення медичне – для надання допомоги.

В Цахаль зараз роблять спроби використання цифрових ідентифікаторів для більш оперативного керування потоком поранених та маршрутизації медичної інформації.

В ситуації Українського війська ми маємо зараз неоціненний шанс одразу впровадити цифрову ідентифікацію та отримати досконалу диспетчерську медичну систему.