Якби придумували символ бюрократії, то на першому місці був би папірець. Різний такий. Довідка. Повідомлення. Інформаційний листок. Перелік можна продовжувати і продовжувати.

Папірці генеруються лікарями, завідувачами відділень, головними лікарями, начальниками медичних департаментів. Ці стоси паперу повільно, але невпинно пливуть у відділи медичної статистики.

Жіночки в окулярах з пронизливими поглядами бібліотекаря мляво розкладають їх по стосах. І творять нові папірці. Для міністерських чиновників. Для інших органів влади. Для тих же лікарів.

Що там написано? Чи відповідає воно дійсності – це вже друге чи третє питання. Найголовніше – це ритуал.

Ритуал потребує часу. Ритуал потребує енергії. Простіше кажучи, грошей.

В ритуалі написання залучені лікарі, завідуючі відділень, начальники медичних департаментів.

Згадую, як мої батьки в кінці кожного року щось пишуть, друкують, носять стоси паперів.

І не лікують людей… Бо не можуть. Бо зайняті ритуалом.

Цьому ритуалу вже 80 років. Здається, що так було завжди. І так буде до скону віків.

 

А тепер уявіть іншу ситуацію.

Лікар, медсестра, лаборант вносить інформацію в медичну інформаційну систему. Вся необхідна інформація: від ПІБ пацієнта до показників цукру крові та схеми оперативного лікування.

Лікар, медсестра, лаборант може (про необхідних дозволах) подивитися всю необхідну інформацію про пацієнта.

Лікар в кінці кожного року працює в тому ж режимі – просто лікує людей.

А всі дані, які були внесені протягом цього терміну автоматично потрапляють до завідувача відділенням, головного лікаря, медичного чиновника та в кінці – кінців в МОЗ.

Без витрат часу.

Без витрат енергії.

Без витрат коштів.

 

Звучить, як фантастика?

А ми цим зараз займаємося. І запускаємо перший проект в місті Вінниця.

Ми запускаємо медичну інформаційну систему для Екстреної Медицини.

 

Керівник  проекту "Медична Інформаційна Система":

Микола Понич

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.