Він мав залишитися інвалідом. Воля, кваліфікація лікарів та допомога волонтерів повернули Василя в свою військову частину.

Командир штурмової групи 93 окремої механізованої бригади ВСУ підполковник Василь Пічненко був поранений під Дебальцевим.

Це відбулося під час пересування його підрозділу на іншу позицію. Ворожа куля прямувала у серце. Життя врятувала лише висока швидкість бронетранспортера та рожок АК. Проте, наймовірніше, Божа ласка чи удача: куля зрикошетила від ріжка. Пробила ліве передпліччя наскрізь. Пічненко не полишив командування групою. На ходу самостійно перев’язав рану. Ввів знеболювальне. Воно майже не діяло. Після бою Василя евакуювали до Харкова. Далі – в Київ. В Центральний Військовий Шпиталь.

Діагноз був невтішним: наскрізне кульове поранення лівого передпліччя, розрив і контузія м'язів, розрив ліктьового нерву, дефект ліктьової кістки довжиною 6 см. У перекладі з медичного це означає відсутність рухомості лівої кисті, передпліччя та ліктя. Фактично, Василь став інвалідом. Для Пічненка, якій є майстром бойових мистецтв — комбат дзю-дзюцу та панкратіону — діагноз був вироком. Дивним чином саме бойові мистецтва і допомогли воїну.

Інформація щодо його важкого поранення розповсюдилася у спортивних колах. Про це дізналися в МОЛЬФАРІ —контактний центр був на етапі зародження. З пораненим та лікуючим лікарем війського шпиталю зустрівся координатор проекту МОЛЬФАР - Микола Понич. Швидко узгодили паперові справи та домовилися залучити вузьких спеціалістів.

Для консультацій МОЛЬФАР запросив фахівців з Інституту травматології та ортопедії АМН України. Зокрема Сергія Страфуна — керівника 9-ої клініки мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки та наукового співробітника клініки Сергія Тимошенка. Узгодили переведення пацієнта з Військового Шпиталю в ІТО АМН України для подальшого лікування.

План був непростий – 3 послідовних операції.

  • Спочатку відновлення цілісності ліктьової кістки. Для цього брали трансплантат з крижової кістки.
  • Потім – відновлення цілісності ліктьового нерва. Простіше кажучи зшивали нерв під мікроскопом.
  • Далі планувалося відновити сухожилля – згиначі кисті. Кисть, нажаль не працювала…
  • Після кожного етапу лікування необхідним є курс реабілітації.

Необхідні кошти пожертвували Владислав Шипинський, Ростислав Григоренко, Микола Майборода.

Спеціальне харчування та іншу підтримку забезпечувала Анна Юзепенко.

Операція та реабілітація пройшли успішно.

Зараз Василь Пічненко майже повністю відновився після поранення і повернувся до служби. Очолює групу військового співробітництва Оперативного командування “Південь”. За мужність та витримку у бою підполковник Пічненко Указом Президента України нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. 

А ще у Василя народився хлопчик. Це вже «бонус» від долі та дружини.

Одужання підполковника Василя Пічненко — лише один із прикладів плідної діяльності МОЛЬФАР.