Все почалося з великого бажання допомогти бійцям нашої армії. В нагоді стало знайомство з Юлією Вотчер, яка планувала в черговий раз їхати на передову зі своїм скарбом. От я і додала, з особистих запасів, для наших хлопців 7 банок борщу. А вже за кілька днів пролунав з-під Краматорска телефоний дзвінок: "Щиро дякуємо! Смачно по-домашньому! Варіть! Варіть багато і бажано в 3 л банках!!!".

Так і почалася борщова епопея. Після роботи разом з сином мішками купувала овочі, батько чистив, син допомагав різати, а я варила по 20 л борщового концентрату кожен день. А у вихідні дні по 40 л.

Спочатку було важкувато, а потім сусіди та знайомі стали приносити овочі і допомагати хто чим може. І так продовжувалося 3 місяці. Ми варили, консервували, пакували, а пані Юля возила нашу домашню смакоту на фронт.
Потім до справи долучилася помічниця, завідуюча їдальні політехнічного інституту. Погоджуючись на прохання про допомогу, дорога наша Віра Василівна думала, що це буде раз або двічі, але процес затягнувся на всю зиму, так і почалася  друга частина борщевої епопеї.

  

 

З’явився вже всім відомий "Кумасін Борщик", через великі об’єми та потепління, бо прийшла весна, всі страви пакували у вакуумні пакети. А чого варті сухі суміші, це і горохові супи з сухариками, розсольники, борщі і все має справжній домашній смак. Невдовзі з'явилися -"Фасолька від Сірожі", пиріжки (з капустою, вишнею, маком, корицею), "Паска Перемоги", крашанки, квашена капуста та гарбузові чіпси...

  

З того часу лік йшов на тони та тисячи.

Спочатку мені допомагали подруги, сусіди, потім бажаючих вкласти свою працю ставало все більше і ось так з'явилася команда з жартівливою назвою "БандерБджілки".

Час йде, ми розширювали асортимент, збільшували кілограмо/кубо/літри і так «доросли» до проекту «КУХНЯ МОЛЬФАРА». При бажанні допомогти порадою, грішми, новими рецептами, технологіями, не соромтеся, дайте про себе знати і вас вислухають, порадіють, вам подякують – це щонайменше, а там побачимо… Все можливе буде обов’язково втілено. Наші воїни, наші герої варті того, щоб смачно і з користю для організму по поїсти не один разок, а постійно.

Тільки разом, тільки об’єднавши зусилля, ми наблизимо таку бажану і очікувану перемогу.

 

Оксана Буга - проект "Кухня Мольфара"